Metodolohichni studiï Dmytra Chyz︠h︡evsʹkoho -- Ukraïnsʹka filosofii︠a︡ chy filosofii︠a︡ "na Ukraïni"? -- Dmytro Chyz︠h︡evsʹkyĭ i︠a︡k istoryk rosiĭsʹkoï filosofiï -- Dmytro Chyz︠h︡evsʹkyĭ i︠a︡k heheleznavet︠s︡ʹ.

The work of Martin Heidegger, both in the twentieth and early twentieth centuries, remains the most debated in philosophical discourse, and looking at it through the lens of existential tradition opens up new frontiers for its understanding. This conversation, inspired by the interest in the anthropological issues of the two interlocutors, took place the day after the defense of the doctoral thesis of the historian of philosophy Andrew Dakhni in May 2019, which in itself became a momentous event for national (...) philosophical thought. (shrink)

У статті проаналізовано основні елементи сучасної теоретичної концепції постсекулярності в контексті компаративного аналізу з основними положеннями теорії секулярності, зіставлено та проаналізовано різні інтерпретації та різні теоретико-методологічні підходи для дефініціювання постсекулярного суспільства. Проведений ретроспективний аналіз причин та процесу формування постсекулярної парадигми в умовах спостереження неспроможності цілісної реалізації принципів секуляризму. Розкривається кореляція між постсекулярною реальністю та конвергентними процесами, як реакцією на соціокультурні трансформації суспільства. З’ясовано роль екуменічної концепції як одного з основних елементів конвергентних процесів суспільства як відповідь на поширення секулярної ідеології та (...) соціокультурні трансформації суспільства. Здійснений комплексний та компаративний аналіз рефлексивно-критичних поглядів на секулярність, а також окреслений плюралізм інтерпретацій застосування терміна «постсекулярність» у новітній філософсько-релігієзнавчій площині. (shrink)

The article explores and formulates the applied functions of the archive. In addition to its function as a resource for understanding the past, the archive has important applied functions in the present. The task of defining the functions of the archive also requires defining the concept of the archive. For this aim, the concept of “archive” in the works of philosophers Alyda Assman, Michel Foucault and Jacques Derrida, as well as Ukrainian researchers – Vitaly Turenko, Volodymyr Prykhodko, Serhii Rudenko, Maryna (...) Palienko, was considered and studied. These philosophers have found a methodological connection with regard to the etymology of the ancient Greek term “Αρχη”. Detailed studies of the semantics of the concept of Αρχη allow to investigate the understanding of the origin of the functions of the archive. The French philosopher Michel Foucault considered the concept of the archive as a component of his ontological system, “Archaeology of Knowledge”, which explains the functioning of human knowledge, memory and power. So, Foucault explained the epistemological function of the archive. Another French philosopher, Jacques Derrida, focuses on the human desire to take hold of the past, which he calls “archive fever,” and develops this concept in his famous work “Archive Fever: A Freudian Impression”. Among the general concepts of the archive, Derrida focuses on the main and important political function of the archive, the embodiment of the archive in the body. The way the archive functioning is an important factor in the political regime, but at the same time it ensures the successful operation of the education system. In its various forms, the archive transmits to posterity information that appears as a warning and instruction based on the experience of the past. Based on these conditions, the archive acquires an important educational function in the modern world and forms the key ideological conditions for the functioning of society. (shrink)

The research aims to analyze the tasks and structure as well as identify the specifics of training and learn tactical employment of Special Activities Center units of the US CIA - the elite of the American Special Operations Forces. The interest in the study stems from the necessity to learn approaches to tasks, forms of and techniques for employment of Special Operations Forces of ground troops in different countries of the world. The Center history is traced from the Operations and (...) Combat Unit of the CIA, which was set up in the first years of the 'cold war' to support the political opposition in the camp of the enemy states, to a polyfunctional unit for overall support to changing the political reality by force in the interests of Washington. A range of functions and tasks of a special CIA unit is analyzed, which includes political and military political intelligence, training and operation control of the political opposition, allied irregular military formations, actions aimed at changing a domestic political situation in a country that is an assault objective, raiding and terrorist sabotage, long-range reconnaissance backed by local allied forces and in the interests of conducting both special operations of armed forces and large-scale combined operations, involvement in a cyberwar, information and psychological operations etc. The priority of the operations and combat function of the Special Activities Center is proved, which, in its turn, naturally results in a closer integration of the Special Activities Center with the Special Operations Forces of the US armed services, employment of 'combat field investigators' of the CIA as an advance guard of army special ops troopers in local wars and military conflicts of a new conceptual type. It is indicated that there is clear operational task sharing between US unconventional units and elements and pointed out that the above tasks are virtually identical to those of the Army Special Forces, though have certain specifics. For example, Special Activities Center groups fulfil tasks by covert means preventing their identification and take operational actions at the initial stage of a future military operation or armed conflict. The author draws attention to requirements for strict selection of people for the Special Activities Center and the specifics of all-around training of field investigators, which is based on careful selection of the best servicemen of the Army Special Operations Forces and graduates of elite universities of the USA. (shrink)

Kant considers unity of aim as connected to the form of a whole, what makes impossible to reject any of its parts. Science emerges a priori as an idea which, requiring for its own realization a scheme, due to unity of the aim architectonically makes the whole possible. Scheme of science divides the whole in connection with its idea. Kant opposes science and technic, i.e. accidental efficient deeds, which cannot constitute the whole. Plato considers the One to be prior principle. (...) Connection between the One and intelligible to the mind is indicated by scheme. Therefore, the author aims to compare two types of schematism. Need do divide the whole serves as a basis for comparison. Plato needs it to dialectically envisage scheme of division the whole. Kant – to divide the whole in connection to aim. (shrink)

У статті визначено основні загрози збереження культурної спадщини країн, що виникають при переміщенні їх культурних цінностей через митний кордон. Обґрунтовано, що для України такими загрозами є: а) відсутність нормативно-правових актів, які б регулювали питання проведення митного контролю за ввезенням культурних цінностей в Україну; б) відсутність системи розрізнення культурних цінностей та предметів культурного призначення; в) неврегульованість у законодавстві принципів ідентифікації культурних цінностей; г) відсутність спеціалізованого органу, який вирішує питання можливості переміщення культурних цінностей через митний кордон країни; д) невідповідність національного свідоцтва на (...) право вивезення культурних цінностей міжнародним стандартам та встановленим відповідним документам; е) відсутність електронного реєстру виданих свідоцтв на право вивезення культурних цінностей з України; є) слабкість та неефективність організації митного та іншого видів контролю за ввезенням культурних цінностей, що сприяє розвитку нелегального ринку культурних цінностей та використання України як транзитної території. Проаналізовано заходи Інтерполу, ЮНЕСКО та Міжнародної ради музеїв щодо боротьби із незаконним обігом культурних цінностей. Здійснено оцінку існуючого порядку переміщення культурних цінностей через митний кордон України та обґрунтовано ймовірні ризики. (shrink)

In this paper, I critically approach the essence of Dewey’s philosophy: his method. In particular, it is what Dewey termed as denotative method is at the center of my attention. I approach Dewey’s denotative method via what I call the “genealogical deconstruction” that is followed by the “pragmatic reconstruction.” This meta-approach is not alien to Dewey’s philosophy, and in fact was employed by Dewey himself in Experience and Nature. The paper consists of two parts. In Part 1, I genealogically deconstruct (...) the philosophical foundation of the denotative method: the doctrine of immediate empiricism. The latter was originally stated in Dewey’s 1905 seminal “The Postulate of Immediate Empiricism” article, and fully developed twenty years later in his Experience and Nature. I claim that Dewey’s immediate empiricism is essentially incompatible with his pragmatism (instrumentalism) and with pragmatism overall. In Part 2, I pragmatically reconstruct Dewey’s denotative method from the perspective of what I term as the “hermeneutic empiricism” which is grounded in Dewey’s 1896 “The Reflex Arc Concept in Psychology” article. As opposed to the immediate empiricism’s main thesis “things are what they are experienced as,” the motto of the hermeneutic empiricism would be “things are what they are interpreted as”/“things are experienced what they are interpreted as.” The above-mentioned pragmatic reconstruction also leads to the transformation of the notion of “common sense” which is vital to Dewey’s method, into the notion of sound reason. (shrink)

The article examines Ludwig Wittgenstein’s views on the world and human beings in it. It is emphasized that the philosopher, in addition to paying a lot of attention to the study of language, which determined the basis of his method of cognition, followed a number of worldview ideas about reality. They were supported by the achievements of physics of that time, although Wittgenstein himself argued that the study of reality is not possible without understanding the metaphysical issues concerning the unspeakable, (...) supernatural, spiritual, and so on. It shows how Wittgenstein interpreted the world and reality, distinguished between different levels of being, studied logical atoms, not laws, analyzed facts, not things, comprehended not only the macrocosm but also the microcosm, and as a result built a pragmatic ontological-cosmological conception, in which humans and the way of their being in the world occupied a significant place. (shrink)

Характерна особливість того внеску, що його здійснив теолог-домініканець Ів Конґар у католицьку думку ХХ ст., полягає у виразній екуменічній відкритості дослідника, у його богословській інклюзивності, турботі про буття Церкви в модерному світі та пророчому реформаторському пафосі, які були вповні органічно поєднані зі знанням і поціновуванням з боку Конґара найглибших, найцінніших шарів древньохристиянської традиції часів нерозділеної Церкви. В основу даної статті покладено детальний огляд трьох засадничих трактатів І. Конґара, у яких теолог докладно розгортає свою екуменічно орієнтовану програму здійснення ефективних і заразом (...) безпечних реформ у Церкві: «Роз’єднані християни», «Справжня й хибна реформа в Церкві» та двотомна праця «Традиція і традиції». Актуальність даної розвідки для українського релігійного поля зумовлена численними кризовими явищами в житті сучасних традиційних християнських деномінацій, їхніми почасти невиразними формами самоосмислення й самопрезентації, непереконливою риторикою у комунікації з наскрізно секулярним світом, а також не завжди вдалими й ефективними способами горизонтальної мережевої взаємодії з новопосталим громадянським суспільством України. Відтак, дане дослідження може стати посутньою спробою популяризації й унаочнення одного з найбільш амбітних, всеосяжних і, зрештою, вдалих реноваційних церковних проектів ХХ ст., який може бути покладений в основу процесу формування оновленої богословської ментальності сучасних українських християнських спільнот. (shrink)

У статті запропоновано контекстуальний аналіз історії переутвердження синтезу св. Томи Аквінського у ХІХ-ХХ століттях у якості єдиної безальтернативної форми автентичного католицького філософування. У світлі папських енциклік Aeterni Patris та Studiorum Ducem здійснено огляд базових мотивів до канонізації концептуальної системи Аквіната як інтелектуальної протиотрути, спрямованої на убезпечення церковного вчення від численних хиб церковного та секулярного модернізму. З’ясовано, що неосхоластичний проект містив у собі не лише опозиційну ментальність та негативну самоідентифікацію, що були зведені на критичному відштовхуванні від сучасності, але й потужний евристичний (...) потенціал, доказом чого слугує проаналізоване у статті тематичне розмаїття підвидів неотомізму, які доводять еластичність його доктринальних кордонів та спроможність лишатися релевантним, зберігаючи стрижневу ідейну рамку. У статті відзначено, що множинність форм неотомізму насамперед зумовлена поставленням епістемологічної проблематики у якості першорядної основи. Саме цей методологічний підхід штучно примножив кількість відправних точок для філософських розвідок в межах неотомістського проекту, а також сприяв подальшому ідейному розгалуженню із постанням багатьох варіативних моделей інтерпретації спадщини св. Томи. (shrink)

The Enlightenment invented a new unique format for philosophical thinking, turning philosophy into a force that affects the real world. The author calls for recognition of the productive forces of the Enlightenment, which appear as defenders of rational transparency and intellectual honesty. By rejecting the teleological context and focusing on formal aspects, Enlightenment ideas lead to a loss of connection with concrete reality and the purpose of actions. The last decades have seen a revival of the classical tradition, but there (...) are difficulties in understanding the physical order and its relationship with the moral order. The author agrees with the criticism of the Enlightenment project, but opposes the rejection of any universalist project in general. Considering value pluralism as a result of the late Enlightenment, the author points out that the universalist project is opposed by various forms of relativism. It is in this context that tradition should resume its role. (shrink)

The article shows that in matters of philosophy of religion, when the sphere of interest of Wittgenstein went beyond logical and linguistic analysis, he attached special importance to a pragmatic approach to the interpretation of religious experience. Wittgenstein’s philosophico-religious studies were largely inspired by the events of his own life, as well as the ideas of individual thinkers, including the pragmatic philosopher William James. In Wittgenstein’s work one can find both a substantiation of the originality of religion and its impossibility (...) of analysis from the standpoint of science, and a conviction in the expediency of religious experience in human life. It is revealed how Wittgenstein, analyzing the main manifestations of religious experience, pragmatically eliminated contradictions in the comprehension of knowledge about God (as unspeakable), pointed out the importance of transition from skepticism to belief as a basis for experience of absolute safety, took into account socio-practical aspects of various ethico-religious experiences such as feeling guilty. The author finds out how Wittgenstein interpreted the practical value of religious experience, analyzed the language of religion, as well as revealed its socio-psychological and ethical aspects. (shrink)

Концепція інтегрального гуманізму французького мислителя Жака Марітена є одним із найбільш вагомих інтелектуальних здобутків в царині католицького соціально-політичного філософування у ХХст. Базове цілепокладання автора цієї розвідки полягало у прагненні висвітлити соціально-орієнтовану філософію Ж.Марітена на ширшому тлі його відданості томістично-арістотеліанській думці, але як живій та відкритій традиції, що містить неабиякий евристичний потенціал і нереалізовану здатність для самоактуалізації в новому ідейному контексті. У статті проаналізовано ставлення Ж.Марітена до спроб ідентифікувати та надати чітку дефініцію тому філософському напряму, до якого належав мислитель. З’ясовано, що (...) креативна томістська філософія Ж.Марітена являла собою виважену серединну позицію між закапсульованим, аісторичним традиціоналізмом та нестримним, знекоріненим модернізмом. До того ж сукупність політичних ідей філософа тією ж мірою являє собою збалансовану концепцію, що пролягає між двома екстремумами, а саме, індивідуалізмом Дж.Локка та колективізмом К.Маркса. Стаття також містить стислий огляд історії формування політичної думки Ж.Марітена під впливом Шарля Морраса та антидемократичного реваншистсько-роялістського руху Action française, розгорнутий аналіз ідей французького філософа щодо незадовільного вплетення євангельських істин у тканину суспільного життя західної цивілізації, а також зображення Марітенової критики тоталітаризму, індивідуалізму та секуляризованої форми натуралістично-антропоцентричного гуманізму. У статті використано першоджерела, а також напрацювання таких дослідників філософії Марітена як Д.Ґалахер, Дж.Маккул, Ф.Коплстон, Б.Дуерінг, Ю.Лонг, Л.Ібарра, Р.Макінерні, В.Шульц і українських знавців Марітенової спадщини – А.Дахнія та С.Шевченка. (shrink)

У статті автор розмірковує над проблемою феноменологічної деструкції у творчості М. Гайдеґґера, яка отримала остаточне завершення в його фундаментальній роботі "Буття і час". Відтворюючи динаміку методологічних пошуків М. Гайдеґґера, автор статті обґрунтовує, що німецький філософ радше відходить від методу феноменології, аніж творчо розвиває його.

Богословсько-філософське дослідження теми всезагального спасіння піднімає дискусійні питання в області співвідношення вічності й часу, онтології, антропології, ангелології, персоналізму та христології. Повертає у християнське теологічне поле обговорення проблеми джерела та сутності зла, складність трактування вічних пекельних мук та імперативу божественної любові, справедливості, всемогутності та промислу Божого, свободи волі, особистої відповідальності та пам’яті й самоідентичності, що є квінтесенційним, як для теоретичної науки, так і для духовного досвіду. Метою статті є дослідження гострих і невирішених питань концепції всезагального спасіння, спроба відновити науковий дискурс есхатології (...) ісихастської традиції. Завданням – показати Євангельське підґрунтя Новозавітного імперативу Божої любові концепції апокатастасису. Абсолютною новизною є авторське пояснення, як може відбутися всезагальне спасіння на прикладі навернення апостола Павла, називаючи цей феномен Божественним контрнасильством любові, що є діаметрально протилежним насильству людського гніву чи бажанню справедливості, яке основується на помсті. У першому розділі цієї статті аналізується джерельна база дослідників даної теми. У другому розділі автор розвідки показує теологічну та філософську незавершеність аспектів апокатастасису і виявляє недоліки інфернальної концепції з оптики історизму, сучасного богослов’я і традиції ісихазму. Третій розділ присвячений авторській теорії Божественного контрнасильства як одній із можливих форма есхатону. У висновку представлені результати даного дослідження і зроблені наукові інтенції щодо розвитку богословського і філософського дискурсу теми універсалізму й ексклюзивіму. (shrink)

The article examines Kant’s philosophical legacy with an emphasis on the political and legal plane of the innovative and currently extremely relevant research of the German thinker. In particular, both systematic and historical ways of posing the question of the possibilities of achieving and establishing long-term peace are highlighted. Regarding the historical aspect, two paradigms of Western political and legal thinking are distinguished: Aristotelian and Machiavellian; the first – with an emphasis on values, the second – on pragmatic interest, conditionally (...) speaking, the «confrontational model». It is shown that Kant, among his modern predecessors, was more inclined towards the French spiritual tradition, in particular, to the approaches of J.-J. Rousseau. It is emphasized that for Kant, based on his moral and ethical approaches, the idea of individual freedom is key – it is also relevant for Kant’s research on political and legal issues. It is demonstrated that, interpreting man not only as an inhabitant of the natural world, but also as an inhabitant of the world of free will, Kant interprets freedom as a political category. The peculiarity of Kant’s intellectual efforts aimed at finding a mechanism that would make it possible to prevent wars is emphasized, although the philosopher understood that peace is not a natural human state. It is revealed that the philosopher’s key intention was a call for such a general legal civil state, within the framework of which a state of perpetual peace should be established between all states, while the main hopes were placed on states that profess a republican system and are ready, in particular, to conduct intensive trade with each other. It is noted that this approach of Kant, albeit only locally, was successfully demonstrated in the second half of the twentieth century in Western Europe. Special attention is paid to the so-called «preliminary» articles of Kant and their relevance for modernity is shown, in particular, in the case of the Russian-Ukrainian war. The continuity in the issues of war and peace between Kant and Karl Jaspers is emphasized, thus demonstrating the significance of the Protestant spiritual culture, which is based on the «ethics of responsibility». The correct idea of Kant is also emphasized, according to which, in contrast to countries with a republican form of government, tyrannies and dictatorships, not being accountable to their population, are much more inclined to unleash wars of aggression, therefore, they are, in fact, ready not for «perpetual peace», but for «perpetual war». In this sense, the question of the relationship between different civilizational types, of the «clash of civilizations» has become quite logical. (shrink)

The article explores the fundamental concept of Immanuel Kant’s categorical imperative in the context of its impact on political theory, moral self-determination, and the problem of the relationship between good and evil. Particular attention is paid to the question «What ought I to do?» from «The Critique of Practical Reason», which Kant examines through the lens of freedom, morality and will. Practical action in Kantian philosophy is interpreted not only as an active deed but also as negation or abstention from (...) action, reflecting a profound inner moral choice. The problem of the a priori nature of good and evil is considered. Kant argues that goodness is not an innate property of a person but requires conscious choice and effort. This idea defines the principle of the moral law as an internal compass that contrasts with societal laws. Special emphasis is placed on Kant’s thesis about the primacy of morality over politics and law, which has become a foundation for the development of liberal-democratic concepts of statehood. The article also analyzes the three formulas of the categorical imperative, which are universal in nature and guide individuals toward actions based on the universality of moral law, respect for humanity as an end, and autonomous legislative will. The transcendental character of the imperative is discussed as a fact that cannot be theoretically proven but is definitive for moral activity. Particular attention is given to Hannah Arendt’s concept of the «banality of evil», formulated during her analysis of the trial of the Nazi criminal Adolf Eichmann. The work examines the thesis that evil is often perpetrated by ordinary people acting under principles of obedience, social conformity and a distorted understanding of moral duty. Evil is interpreted as a refusal to take responsibility through excessive compliance and bureaucratic passivity, which replaces moral choice with adherence to external orders. Additionally, Slavoj Žižek’s theses are analyzed, where he critically examines the concept of the «banality of evil» and highlights the excessive enjoyment some perpetrators derive from executing orders. The article argues that the human choice between moral duty and personal interest is a key factor determining the boundary between good and evil. Overall, the article offers a multidimensional analysis of Kant’s moral and political philosophy and its modern interpretations, emphasizing the complexity of the interaction between freedom, will, morality, and social circumstances. The findings are interdisciplinary, combining ethical, political, and philosophical aspects, allowing for an assessment of the influence of moral principles on political theory, legal systems, and human social behavior. (shrink)

The author considers Kant’s philosophy on the main principles of classical paradigm in science. Kant’s conception of space, time and causality had a significant influence on natural scientific knowledge. The author draws attention to Kant as the creator of the classical scientific paradigm. The article examines Kant’s predecessors, in particular ancient philosophers, Kepler, Galileo, Newton, and and investigates the peculiarities of their influence on the views of the German thinker. Some ideas and notions of classical science appeared before Kant’s philosophy. (...) The author considers ideas of Kant’s philosophy weren’t the early background of classical science. The German philosopher finished the formation of the classical paradigm of science. However, this process began a long time ago before the XVIII century. The author assumes and shows that philosophers Pythagoras, Galileo, and Newton created the foundation of classical science. These three thinkers made a new science known as mechanics. Mechanics is a true science and hard basis for classical paradigm. This idea was then, and it is today, an important part of the conception of causality. The Ancient atomists said «Nothing comes into being from what is not». There is a very simple reason for this principle: if something could come from nothing, if an existent could emerge out of the non-existent, then everything could come into being out of everything. There would be no structure or order of generation, which is perhaps the most important feature of any physics. In a different language, this first principle prohibits generation ex nihilo. Moreover, not only is it impossible for something to come from nothing, something cannot become or «disappear into» nothing. The German astronomer Kepler discovered the laws of planetary motion in the XVII century. It was affirmation that mechanics is a universal science. The mechanical causation became part of the main thesis for determinism. This situation became possible after Newton discovered the law of gravitation and laws of motion. Therefore, the idea is ancient, but first became subject to clarification and mathematical analysis in the eighteenth century. Kant used Newton’s laws about gravitation and motion for his Universe theory. Kant’s ideas about determinism related to the whole Universe, both human and natural. The author assumes that Kant made experimental science as confirmation of the universal thesis of classical paradigm. (shrink)

The article analyzes aspects of the relationship between evolution and biological complexity and the attempts made by scholars and theologians to interpret it within the limits of reductionist scientism or theism. For this purpose, firstly, attention is focused on explaining the meaning of the concept of "evolution" and its historical and philosophical transformation in the context of the idea of complexity. Secondly, the notion of complexity in theology is used as evidence to support teleology. This approach is criticized by some (...) scholars who consider evolution as a random prosses. They give it the status of a universal metaphysical assumption in evolution. The scientists and theologists both formulate metaphysical assumptions differently to interpret evolution. (shrink)

Research into the history of understanding Heidegger's ideas allows to reveal how different thinkers were likely to grasp the specific subjective positions that defined the meaning of philosophizing as a cultural practice posited by modern era of intellectual history. The figure of Heidegger is crucial because it shed light on the more general context of the evolution of philosophizing within the system of scientific knowledge. A clear contrast between scientific rationalism and philosophical thinking, inherent for Heidegger's philosophy, is now hardly (...) perceived within general coordinates of scientific philosophy of the last century, combining directions of phenomenology, Neo-Kantian tradition and positivism. Understanding the nature of synthesis of phenomenological method with the principles of the philosophy of life that formed the core of Heidegger's thought was the point of reference of such thinkers like Edmund Husserl and Ernst Cassirer. The problem of how to reconstruct the contours of delineation between the aforementioned philosophical trends remains relevant today and, as the latter define the contours of contemporary philosophy so that the barriers between different traditions of philosophy only intensified. Heidegger's desire to find premises of philosophizing, deeper than principles for a positivist and phenomenological science, would find support from Neo-Kantian thinkers, who also stood for autonomy of philosophy. But radical ontologism of Heidegger refused any possibility of dialogue. Husserl and Cassirer made critical remarks on ontologization as the leading motive of Heidegger's thought, which gave starting intention to further reception of Heidegger's work. It is ontology of time that has a threat of all consuming relativism and opportunism, since it deprives ethics from opportunities that would not fit the immanent structure of Dasein. Ontology of language fell prey to similar criticism, as Heidegger suggested lingual turn of existential analytics of Dasein. Cassirer in his own philosophy of symbolic forms forsaw the opportunity of linguistic totalization of being and developed his theory of generic symbolic forms. (shrink)

The article is dedicated to the exploration of the philosophy of trust by the Danish thinker and theologian Knud Ejler Løgstrup (1905–1981) as a founda­tion for moral education in the educational environment. The author emphasizes key concepts proposed by K. E. Løgstrup, such as the “ethical demand” and trust, which are considered not only as interpersonal phenomena but also as funda­mental components of moral formation. Particular attention is given to the role of trust in the teacher-student relationship, which contributes to (...) the development of moral consciousness, empathy, and responsibility. The article's author emphasizes the relevance of the ideas of the Danish philosopher, who remains relatively unknown to Ukrainian readers, as well as their significance for contem­porary Ukrainian pedagogy, particularly in the context of shaping a humanistic educational space where trust serves as a prerequisite for ethical education. The article also highlights the practical application of K. E. Løgstrup’s philosophical ideas in the educational process, specifically in fostering interdependence and moral responsibility among participants in the educational process. In this con­text, the philosophy of trust takes a central place, stressing the unconditional na­ture of the “ethical demand” and the necessity of assuming responsibility for the Other. The philosophy of trust in education plays a vital role in the development of life skills such as critical thinking, social interaction, and moral maturity. It fos­ters the creation of conditions for the conscious formation of individuals capable of navigating contemporary challenges and contributing to the construction of a just and sustainable society. Thus, the phenomenon of trust is not only a theoreti­cal concept but also a practical tool for enhancing a unique educational existence in the modern world. Trust is a social reality that cannot be reduced merely to a phenomenon, as it emerges from human relationships and intertwines with our actions and daily lives. (shrink)

The article represents the research of the existing stage of Ukrainian language and cultural development, aims both to reveal the peculiarities of up-to-date linguistic and cultural dynamics and to provide the analysis of practical experience of the contemporary nations in terms of protection and preservation their cultural identity. The authors evaluate the influence of globalization processes on the development of national language and culture, outline the prospects for development of the Ukrainian national identity in the conditions of global competition of (...) different language and cultural systems and make the conclusion that globalization and competition of different linguistic and cultural traditions provide significant impetus for the renewal and development of the Ukrainian language and culture, the growth of its information resource and expansion of functional sphere of the Ukrainian language. As a result of investigating the current state and peculiarities of Ukraine's linguistic and cultural dynamics, the authors emphasize the fact, that the peculiarities of the modern Ukrainian language and cultural situation are characterized by the spread of the phenomenon of "bilingualism" among a significant part of its citizens and recapitulate that in the conditions of global competition of different linguistic and cultural traditions, Ukrainian round-the-clock multimedia news sites, various analytical, information-thematic, search-abstract and entertaining Internet resources actively promote the representation of national and cultural identity of the country, represent Ukraine as a modern, independent, and authentic nation. (shrink)

The current global crisis caused by the coronavirus pandemic has already become a challenge for individual national economies, as well as the global world system as a whole. The eminent English historian Toynbee wrote that the viability of a civilization depends on the extent to which its elite can mobilize its intellectual, moral, and physical strength to respond adequately to the challenges. Therefore, challenges are necessary for humanity since without them one would deal with spiritual and intellectual stagnation. Indeed, that (...) which does not kill us makes us stronger. This aphorism becomes especially relevant in present times when the world is concerned with what the “post-covid” world will be, what transformations the values and worldview of individuals will undergo. The coronavirus pandemic acts in this case as a catalyst and accelerator for change and forces one to pay attention to them. As Toffler once pointed out, “The inhabitants of the earth are divided not only by race, nation, religion or ideology, but also, in a sense, by their position in time”. The future is rapidly coming, although only a few per cent of the entire human population “live” in the future, that is, are psychologically ready for it. The vast majority of people live with old ideas, stereotypes, and norms of past generations. This does not mean that one should break “the link of times” and recklessly erase the historical past. However, one cannot ignore the fact that a new era is being replaced by a new one. (shrink)

У статті проаналізовано концепції мистецького авангарду Петера Бюрґера, Бориса Гройса та Пітера Осборна на предмет виявлення зв’язку між філософською критикою авангарду та обґрунтуванням його історичного статусу. Ці три погляди збігаються щодо предмета, але відмінні у підходах до його трактування. Аналіз та порівняння цих поглядів дають нам змогу простежити зв’язок теорій авангарду, розроблених у працях цих дослідників, з їхнім баченням історії мистецтва. При цьому враховуватиметься як контекст появи та існування окремих історичних напрямів, так і їхній зв’язок із сьогоденням. Шляхом експлікації та (...) порівняння теоретичних підходів було встановлено, що всі три концепції визнають ключове значення концепції інституції мистецтва для рефлексії та саморефлексії авангарду. Особливе місце відведено питанню «автономності» мистецтва та його включеності у соціальні та політичні процеси через інституційність мистецтва, яка визначає статус художника та специфічність прочитання творів. Також приділено увагу змінам соціальної ролі авангарду, як подоланню «автономності» та функціонуванню в безпосередній близькості до суспільної «життєвої» сфери. Проаналізовано темпоральну самостійність авангарду щодо темпоральних режимів модерну та сучасності, як можливість подолання історицистських схем вписування авангарду до історії мистецтва та його розгляду в умовах темпоральної та історичної самостійності. (shrink)